Інтернет відкрив людству вихід у нескінченний Світ, у якому ми живемо.
Я не про Галактики та Космос, навіть не про Сонячну систему…
Йдеться про нашу Землю, про її легкодоступні території.
Звичайно, не розглядаючи нескінченність як міру, можна припустити, що навіть кілька десятиліть тому наш Світ здавався його мислячим мешканцям більшою моделлю.
Але я не про ті часи, коли говорили про якийсь майданчик, що лежить на трьох слонах, що стоять на трьох китах тощо.
І в цих схемах була своя камерна нескінченність (згадується чудова притча про мить вічності, але вона поза темою).
Розуміючи нескінченність світу, але не маючи можливості описати дистанції в цифрах, люди говорили про «тридев'яті царства» і «тридев'яті держави». Це означало – десь дуже далеко. Коротші дистанції намагалися вимірювати польотами стріли, кінними переходами тощо. Сучасне життя у плані доступності до інформації спростилося і для отримання відповідей на більшість питань достатньо скористатися можливостями Інтернету. Все виміряно… Було колись зовсім інакше …Згадуються рядки:«Царь Салтан гостей сажает
За свой стол и вопрошает:
"Ой вы, гости-господа,
Долго ль ездили? куда?
Ладно ль за морем иль худо?
И какое в свете чудо?"…»
А потім мандрівники (переважно купці) розповідали про те, що бачили та чули в тих краях, де мало хто бував. Яке прозаїчне наше століття, чи не так? Світ спростився, люди багато знають, багато подорожували, багато бачили, що робить їх часто дуже раціональними. Ну немає триголового дракона та Аладдіна з чарівною лампою ... Лише гарні опоетизовані вигадки. Класні фотографи з чудовою оптикою у цьому Світі вже сфотографували всі визначні пам'ятки та розмістили в інтернеті. З професіоналами неможливо змагатися у плані сюжету та якості фотографій, тому я й не намагаюся це робити. У розділі "Географія" розміщені не фото багатьом відомих об'єктів, а загалом, непогані фотографії, сюжети яких пов'язані, як правило, з приємними спогадами.
Интернет открыл человечеству выход в бесконечный Мир, в котором мы живем.
Я не о Галактиках и Космосе и даже не о Солнечной системе …
Речь идет о нашей планете, причем о весьма досягаемых ее территориях.
Конечно, не рассматривая бесконечность как меру, можно предположить, что даже несколько десятилетий назад наш Мир его мыслящим обитателям казался огромной моделью.
Но я не о тех временах, когда говорили о некой площадке, покоящейся на трех слонах, стоящих на трех китах и т. п.
И в этих схемах была своя камерная бесконечность (вспоминается прекрасная притча о мгновении вечности, но она вне темы).
Понимая бесконечность мира, но не имея возможность выразить дистанции в цифрах, люди говорили о «тридевятых царствах» и «тридевятых государствах». Это означало – где-то очень далеко.
Более короткие дистанции пытались измерять полетами стрелы, конными переходами и т. п.
Современная жизнь в плане доступности к информации упростилась и для получения ответов на большинство вопросов достаточно воспользоваться возможностями интернета.
Все измерено…
Было когда-то совсем по-другому и в этой связи вспоминаются пушкинские строки:
«Царь Салтан гостей сажает
За свой стол и вопрошает:
"Ой вы, гости-господа,
Долго ль ездили? куда?
Ладно ль за морем иль худо?
И какое в свете чудо?"…»
А потом странники (преимущественно купцы) рассказывали о том, что видели и слышали в тех краях, где мало кто бывал.
Как прозаичен наш век, не правда ли?
Мир упростился, люди много знают, много путешествовали, много видели, что делает их, зачастую, слишком рациональными.
Ну нет трехглавого дракона и Аладдина с волшебной лампой ... Так, красивые опоэтизированные вымыслы.
Классные фотографы с великолепной оптикой в этом Мире уже сфотографировали все достопримечательности и разместили в интернете.
С профессионалами невозможно соперничать в плане сюжета и качества фотографий, потому я и не пытаюсь это делать.
В разделе «География» размещены не образцы многим известных объектов, но в принципе неплохие фотографии, сюжеты которых сопряжены, как правило, с хорошими воспоминаниями.